Щоб перейти до вибраного фрагмента документа, в адресі використовується символ # та вказується ім’я ідентифікатора. Наприклад, у адресі
<a href="href="#hh1" target="hh1">28 травня 1884 р.</a>id якого має значення hh1.
Такий запис в адресному рядку називається «цільовим елементом» (англ. target element).:target — застосовується до елемента з id, який вказано в адресному рядку браузера.
<!DOCTYPE html>
<html lang="uk">
<head>
<meta charset="UTF-8">
<title>Специфічні псевдокласи</title>
<style>
h2:target {
background: #foo;
padding: 3px;
color: red;
}
h2 {
font-size: 16px;
color: navy;
}
</style>
</body>
</html>
Я уявляю себе дитиною, що стоїть самітна на березі річки. Повз неї ненастанно пропливають люди, по двоє і по одному. Декотрі всміхаються дитині й поспішають далі, декотрі зупиняються, озиваються до неї, балакають і теж відпливають, а декотрі обдаровують її ласкавими словами й гостинцями, щоб потім навіть не озирнутися на неї. Сердешна дитина стоїть, а люди, радіючи, все пропливають повз неї. Вона стоїть самітна, незмінна, сповнена любові, щоб колись нарешті скам’яніти. Оце моя доля…
«...Якщо я колись стану поганою і черствою, то дорікну Богові: навіщо він наділив мене гарячим серцем і прекрасною душею? Ніхто, жодна душа не відповіла ще взаємністю на мою любов...»
«Я така стомлена й виснажена, така стара, і душа моя часом ридає, мов у страшних лабетах. Як тяжко заперечувати, відштовхнути від себе те, що тобі невимовно миле й бажане. Я ще ніколи не почувала такої порожнечі в душі. Гірко не мати ніякої, ніякісінької надії на гарне життя, на любов...»
«...Я ніколи не була духовно нижча за оточення, але завжди була самітна, ніхто мене не розумів, ніхто не любив, бо я для них була надто розумна і надто поважна, а коли я закохувалась у когось, він виявлявся боягузом, а мені таких не треба...»