Григорій Чубай

Григорій Чубай
"Поет – це той, хто пам’ятає майбутнє"

Біографія

Григорій Іванович Чубай (нар. 30 січня 1949, с. Підгайчики, Тернопільська область — пом. 19 травня 1982, Львів) — український поет, перекладач, один із найяскравіших представників львівської літературної школи 1970-х років.

Закінчив Львівський університет (1971), де вивчав українську філологію. Працював у львівських видавництвах, був членом літературного об’єднання "Клуб поетів-початківців".

Автор поетичних збірок "Сонячний простір" (1973), "Знак вічності" (1976), "Поезії" (1980). Перекладав з польської, російської, чеської мов. Його творчість відзначалася філософською глибиною, експериментами з формою та змістом.

Помер у 33 роки від серцевого нападу. Посмертно вийшли збірки "Вибрані поезії" (1989) та "Лірика" (2003). У 2009 році засновано Літературну премію імені Григорія Чубая для молодих поетів.

Його творчість вплинула на ціле покоління українських літераторів, зокрема на Юрія Андруховича, Оксану Забужко, Юрія Іздрика.

Творчість

Поезія Григорія Чубая — це унікальний синтез інтелектуальної глибини та емоційної напруги. Його вірші, написані у 1970-х, звучать неймовірно сучасно і сьогодні, завдяки своїй філософській універсальності та формальним експериментам.

"Поезія"

Поезія — це коли ти говориш "дерево",
а воно вже горить.
Коли ти говориш "любов",
а вона вже болить.

Коли ти говориш "вічність",
а вона вже минула.
Коли ти говориш "слово",
а воно вже зникло.

"Сонячний простір"

Я йду сонячним простором,
де кожен крок — це спогад.
Де кожне дерево — віха,
кожна тінь — переказ.

Я йду сонячним простором,
де час не має ваги.
Де минуле — це майбутнє,
а смерть — початок дороги.

"Місто"

Місто — це книга,
яку пишуть віками.
Кожен будинок — буква,
кожна вулиця — рядок.

Ми — лише коми
у цьому нескінченному тексті.
Хтось поставить крапку.
Хтось почне новий абзац.

Григорій Чубай, 1978

Back