Василь Стус

Василь Стус
"Як довго серце може битись у тісній клітці?"

Біографія

Василь Семенович Стус (1938–1985) — український поет, перекладач, літературознавець, правозахисник, один із найвизначніших діячів українського культурного руху опору 1960–1980-х років.

Народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Вінницької області. Закінчив філологічний факультет Донецького педагогічного інституту. Працював учителем, потім у газеті.

У 1965 році під час прем’єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна" Стус публічно виступив із протестом проти початку арештів української інтелігенції, за що був звільнений з роботи.

У 1972 році за "антирадянську пропаганду" був засуджений до 5 років таборів і 3 років заслання. Після повернення продовжував правозахисну діяльність, у 1980 році був знову засуджений на 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.

Помер 4 вересня 1985 року в карцері пермського табору ВС 389/36. Посмертно реабілітований у 1990 році. У 2005 році удостоєний звання Герой України.

Творчість

Творчість Стуса можна назвати істинною, адже він описував такі речі, які актуальні завжди. Це як поради, які він втілював у вірші і доносив свої думки до людей. І не дарма, адже зараз його рядки досі залишаються на підкорці великої кількості українців.

"Палімпсести"

Як довго серце може битись
у тісній клітці, як птах?
Як довго можна ненавидіти
і не зненавидіти впасть?

Як довго можна бути вічним,
як довго можна бути — дні?
Як довго можна бути січчю
і не згоріти у вогні?

"Час творчості"

Час творчості — це час свободи.
Хоч на хвилину — але цар.
І не важливо, що незгоди
і що неволя — твій вівтар.

І не важливо, що за ґрати
твої думки, як птахи, впасть.
Час творчості — це час святості,
коли ти можеш все, як власть.

"Зимові дерева"

Зимові дерева — це знаки,
що життя — не пустопорожній сон.
Вони стоять, мов білі прапори,
на полі битви з вічністю.

Back