Василь Симоненко
"Ти маєш ім’я — будь Людиною!"

Біографія

Народився 8 січня 1935 року в селі Біївці, Лубенського району, Полтавської області.

1952–1957 — навчався у Київському університеті на факультеті журналістики.

1957–1963 — працював у черкаських газетах "Молодь Черкащини" та "Черкаська правда".

1962 — вийшла перша прижиттєва збірка "Тиша і грім".

13 грудня 1963 — помер у Черкасах.

1965 — посмертно видано збірку "Берег чекань".

1995 — посмертно присуджено Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка.

Творчість

Поезія Симоненка — це крик душі, протест проти тоталітаризму, заклик до свободи. Його вірші, написані у 1960-х, і сьогодні звучать актуально, стали літературним символом боротьби за українську ідентичність.

"Ти маєш ім’я"

Ти маєш ім’я — будь Людиною!
Не дай собою, як дровами, топить.
Не бійся вогню, не бійся терпіння,
не бійся в стіну самотно блудить.

Бо тільки так, тільки сам, тільки самостійно
пройдеш через біль, через сльози, через кров.
Бо тільки так, тільки мужньо і гарно
ти станеш справжнім — на вік-віків!

"Лебеді материнства"

Лебеді материнства пливуть у пітьмі,
лебеді материнства пливуть.
Вічно пливуть у безодні ночі,
вічно пливуть і ніколи не сплять.

Вічно тривожні, вічно живі,
вічно зігріті материнським теплом.
Лебеді материнства пливуть у пітьмі,
пливуть і світять, як зорі, крилом.

"Чого ти ходиш до мене, смерте?"

Чого ти ходиш до мене, смерте,
чого ти дивишся у вічі мені?
Я ще не встиг ні любити, ні спити,
ні правду сказати у дні весні.

Я ще не встиг пережити тривоги,
я ще не встиг переплакать всі сльози.
Чого ти ходиш до мене, смерте,
коли ще й досі я так живу?

© 2025 Сторінка пам'яті великого українського поета
"Я не вмру, я буду жити серед вас, будуть мої вірші серед вас" - В. Симоненко